Уже 10-й рік триває неоголошена російсько-українська війна… Вона забрала тисячі життів і ще більше людських доль зруйнувала! Пам’ятати всіх, кого ворожі обстріли навіки вирвали з обіймів рідних, – наш священний обов’язок.

Сьогодні, 15 березня, ми низько схиляємо голови перед світлою пам’яттю майора Бориса Олександра Олександровича, командира вертольота Мі-8, кавалера ордена Данила Галицького та ордена Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно), випускника Ніжинської гімназії N3. Йому навіки 27…

Лінійку пам’яті в гімназії провели здобувачі освіти 7-А класу, хранителі пам’яті Героя, чиє життя навіки в небі…

Надзвичайно важливо згадувати та гідно вшановувати подвиг захисників, які віддали найцінніше – своє життя – у боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України!

Слава Героям! Їх подвиг невмирущий!

Світлій пам’яті Олександра Бориса…
Ти, покинувши землю, у небо злетів вільним птахом…
Як же мало прожив ти – усього лише 27!
Помарніла сестра, і ридає згорьована мати,
І кохана, і татко, і друзі лишились самі…
Твій запал молодечий давав їм і щастя, й розраду.
Ти про себе не думав, сміливо рушаючи в бій.
“Рятувати людей, захищати Вкраїну і матір, –
Говорив ти коханій, – це, мила, обов’язок мій”.
Просвистіла ракета – і Небо зустріло Героїв…
Твої друзі лишились з тобою довічно в строю!
Не здолає ніхто наш народ, хоч би скільки не коїв
Смертоносну, пекельну, ганебну руїну свою!
Нагадаєш про себе легкою хмаринкою в небі,
Гомінливим струмочком, весною що лине з гори,
На шкільному подвір’ї, завжди гомінкім і веселім,
Усміхнешся до нас і до жвавої дітвори…
Віра Федюрко. 15.03.2023