Для чего так нагло врать в лицо ?

На какой я это получил ?(низко,

Мерзко, пошло…

Вроде уважал тебя…

Вроде даже и любил…

Случайно, Купидон попал мне в сердце.

Случайно, изменил мой серый мир.

Дозу веществ в тело получил.

Смертельный яд – до дна я пил.

Подарил всего себя и вложил все нервы.

Внутри красивого яблочка, оказались черви.

В бочке мёда ложка дёгтя оказалась.

Надо мной смеяться, даже не стеснялась.

Клялся забыть, как страшный сон.

Увы случайно, твой номер нашел.

Зачем-то звоню, телефон не бросаю.

Как-то погулять тебя приглашаю.

Проходит время…

В груди возобновилась боль.

И вновь я нервы убиваю…

И вновь по-новому страдаю…

Сей раз  финальным стал.

Уж окончательно устал…

Улетел как птица, ничего не объясняя.

Этот театр, подальше посылая.

---

Жила, цвіла наша Вкраїна,

Не знала горя і біди.

Але ввірвались в рідну хату

Сини ворожі із чужої сторони.

Пішли батьки, сини і друзі

На фронт Вітчизну захищать,

А вороги і дні, і ночі

Стали нашу землю руйнувать.

Летять на Сході кулі та гранати,

А хлопці наші служать, хай там що…

Плаче мати від сина втрати,

Плачуть рідні, плачуть земляки.

Побито все ущент…

Надовго всі запам’ятають цей момент.

Момент, коли у серці біль,

Усюди траур,  бій на Сході…

Ми просимо в Бога миру на землі.

Батьки й сини: вертайтеся живі!..

---

Війна іде…

Війна іде…

І чорне небо над тобою…

Війна іде…

А ти стоїш немов німа

а навкруги одні гармати

Війна – іде.

Усе таке зруйноване і темне…

Дзвінок…

• Ваш син загину…

І проклятий той день

залишився у пам’яті назавжди.

Коли вже буде світле небо?–

Ніколи, в думках немов шепоче хтось,

          Ніколи…

   ххх

А може, досить?..

Я хочу жити у вільній країні,

Я не хочу бачити зброю,

Я не хочу чути

У новинах про смерть,

Не хочу відчувати болю!..

А що нас чекає через роки?..

Ті ж самі новини

Про вибухи й перестрілки,

Про те, що знову загинули підлітки?..

За що? Патріоти лиш хочуть миру!..

Ні сліз, ні війни, ні гармат!

   Люблю весну

Люблю весну, серпанком оповиту,

Люблю чарівну пісню солов’я.

Люблю весну та ніжно-білі квіти,

Що мамі принесло мале хлоп’я.

Люблю весну, коли стрімка водиця,

Прокинувшись, мелодію дзюркоче.

Люблю весну, коли дрімотна киця

На вушко щось тихесенько муркоче.

Позеленила веснонька долини

У наймилішому, найкращому селі.

Лелечий ключ на Батьківщину лине,

Зима вже покидає ці краї!

      Природа

Ріки й озера, джерела й струмки,

Моря й океани, вершини стрімкі…

Влітку природа – весела, квітчаста.

Весною природа – в зеленому рясті,

Узимку природа – від інею гарна,

А восени вона – різнобарвна!

Природа людині дарує дива,

Природа – це світ у найкращих словах,

Рослини, тварини – життя для всіх нас,

Забути природу – це гріх, для всіх нас,

Любити природу – життя для всіх нас,

Любімо природу завжди  й повсякчас!